Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю мільйонів українців, чиє життя обірвала війна. Згадуємо тих, хто загинув на полях Другої світової, хто став жертвою нацизму, Голокосту, депортацій, примусової праці… Понад 700 міст і селищ, тисячі сіл — перетворені на руїни. 10 мільйонів людей залишилися без даху над головою. Це наша спільна рана, яку не загоїти часом.
І нині, на 11-му році нової великої війни, ми знову боремось за своє право жити вільно на рідній землі. Знову українські захисники і захисниці стоять між нами й ворогом, зупиняючи зло ціною власного життя.
Дякуємо вам, наші воїни. Дякуємо за кожен день, коли ми можемо обіймати близьких, працювати, вірити і сподіватися… Дякуємо за те, що тримаєте небо і землю України.
Сьогодні особливо гостро розуміємо: війна — це не сторінки підручника, це біль, що лунає крізь покоління. Але ми вистоїмо. Бо пам’ятаємо. Бо разом.
Вічна пам’ять загиблим.
Слава живим захисникам і захисницям України.
Слава Україні!